У Львові прощаються з Ярославом Рущишиним

Заснував мистецьке об’єднання “Дзиґа”, де вже 26 років формується мистецький бомонд міста й України;

ініціював “Бієнале довіри”, щоб на основі спільних цінностей будувати креативне місто;

учасник трьох революцій, а поміж ними був податковий майдан і бульдозерна революція у Львові;

мене називають меценатом, вважаю, що підтримка талановитої молоді та митців – це інвестиції у майбутнє України, які обов’язково принесуть дивіденди;

родина – у мене прекрасна родина: батьки, дружина, син. Це мої сильні тили”.

 

За +- п’ять років я справді вступив на МВА у Львівську бізнес-школу (UCU Business School). Яка дивовижна доля: згодом з’ясувалося, що Славко був одним із засновників бізнес-школи. У 2010 чи 2011 році, в рамках навчання, ми разом поїхали у навчальний тур до Китаю. Нас було до 15 людей. Це була неймовірна подорож. Між бізнес-візитами й лекціями Сергій Лесняк водив нас по справжніх китайських ресторанах – ми прагнули відчути смак реального Китаю. Їли жуків і навіть тарганів, пили дивну китайську горілку, яка на смак нагадувала одеколон.

 

Вечорами збиралися в номері, і Славко читав нам вірші Ліни Костенко, Богдана-Ігоря Антонича, іноді давав (ну як давав, він завжди вибирав і казав, – так, тепер читає Ігор) почитати нам. Тоді я дивувався: успішний бізнесмен, у Китаї, і з собою привіз… поезію. Але ця поезія «заражала» нас. Тепер розумію – це і був Славко: людина, яка цінувала українську культуру, літературу і відкривала її іншим.

Після закінчення бізнес-школи УКУ мене наче щось тягнуло назад. Я почав викладати й часами перетинався зі Славком на подіях, зокрема на «Перелазі».

 

Якось він запросив мене з сім’єю на Маланки. Хто був – той знає, як це незабутньо: колядки, вертепи… На Маланках я вперше почув коляду «Рай розвився» – тепер вона для мене назавжди пов’язана зі Славком.

 

Діти виросли, а Маланки й досі пам’ятають. Він любив співати, колядувати. Він завжди хотів, щоб усім було добре – це відчувалося. Попри всю зайнятість, він встигав запитати: як сім’я, робота, студенти.

 

Дякую йому за те, що познайомив мене з цими традиціями.

 

Окреме дякую хочеться сказати за важливий вибір йти в політику. Дякую тобі за твою роботу в раді й за створений тобою осередок. Ти зібрав чудову команду. Так хотілося, щоб ти став мером Львова…

 

Я завжди з подивом дивився на те, як ти без пафосу і зайвого розголосу робив колосальну роботу – інвестував в освіту й культуру. Ти постійно вкладав у УКУ й віддавав. Це дуже важливо для кожного з нас – побачити цю велич і жертовність, щоб мати приклад для наслідування. Хочеться бодай частинку того, що ти зробив, спробувати здійснити за життя.

 

Славку, ти – неймовірний приклад для наслідування. Для мене ти – найбільша людина честі, цінностей і принципів. Людина, яка показала приклад невтомної праці, жертовності, далекоглядності, любові до сім’ї, родини, Львова й України.

 

Я довго думав чим закінчити цей текст. Спи спокійно це не про тебе. Тому, живи в нашій пам’яті та наших серцях, усміхнений, часами з гітарою, часами з новими ідеями. Дякую тобі за гідний приклад життя Великої Людини !”